ПАМ'ЯТАЄМО ПЕРЕМАГАЄМО
1939-1945
Переосмислення Другої світової війни в контексті сьогодення
Цього року Україна відзначає 8–9 травня в умовах повномасштабної військової агресії Росії, яка посягає на нашу незалежність і територіальну цілісність, на саме існування українців, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і загрожує миру у всій Європі. Для українців протистояння російській агресії – це боротьба за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій агресивного сусіда, який заради досягнення мети не гребує ані воєнними злочинами, ані злочинами проти людства. У 1939–1945 роках ворогом були нацисти, а сьогодні це рашисти – російська версія імперського націоналізму та фашизму.
Як зазначає Український інститут національної пам’яті, традиційне гасло цих пам’ятних днів «Пам’ятаємо – перемагаємо!» сьогодні на державному рівні дещо видозмінене і звучить так: «Перемогли нацистів – переможемо і рашистів!».
День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізують не тріумф переможців над переможеними, а мають бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.
Більше сенсів, важливих для розуміння і пам’яті Другої світової війни можна знайти за покликанням http://surl.li/bybrk.
Руйнування міфів
До пам’ятних дат Український інститут національної пам’яті продовжує відеопроєкт «Війна і міф», який розвінчує найпоширеніші радянські та російські міфи про Другу світову війну і День перемоги.
Цьогорічну інформаційну кампанію інститут розпочинає новим роликом, який спростовує міф, що західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною, і Радянський Союз міг перемогти у війні з гітлерівською Німеччиною і без допомоги союзників. Насправді підтримка СРСР за програмою «ленд-ліз» стала одним із вирішальних факторів перемоги. Союз отримував її вже з осені 1941 року. Допомога союзників відіграла вирішальну роль у битві за Москву. А знамениті льотчики-аси Червоної армії, як от Олександр Покришкін чи Амет-Хан Султан, літали на американських літаках. Сьогодні тема ленд-лізу знову актуальна для України, тільки тепер для відбиття російської агресії.
У попередні роки в межах циклу вже вийшло 5 відео. Найближчим часом цикл продовжать ролики, які спростують міфи про визволення України та що в Радянському Союзі після перемоги ніхто і ніщо не були забуті. Дані відеоматеріали можна переглянути на офіційному ютуб-каналі інституту.
Друга світова війна в українській літературі
Як зазначила в ефірі Радіо Культура літературознавиця та перекладачуа Роксолана Свято Друга світова війна була переживанням фактично для кожної української родини, але власне літератури, яку ми активно читаємо сьогодні, залишилося не так багато. Тут варто подивитися на ситуацію, в якій українська література входила в Другу світову війну. Це була література знекровлена. Буквально напередодні було знищено цілу когорту українських письменників, і фактично через це сьогодні залишилося дуже мало текстів, написаних всередині війни, які б ми читали без якихось обмовок.
Довженко О. Україна в огні
Безперечним лідером серед авторів про Другу Світову є Олександр Довженко з його «Україна у вогні».
Повість було написано в 1943 році, тобто у самому розпалу війни. Її краще читати разом з його щоденниками 41-45 років – щоб розуміти ту драму, в якому знаходився сам письменник.
Кузнєцов А. Бабин Яр
Також цікавим є документальний роман Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр". Це спогади очевидця, яка дитиною був у Києві і дуже детально в 60-х роках описав те, що сталося в цьому на очах. Це досить складна для читання, але важлива література про Другу світову війну в українському контексті.
Винничук Ю. Танго смерті
Події у романі «Танго смерті» розгортаються у двох сюжетах. У воєнному Львові та під час Другої світової війни четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують свою дружбу.
Ніколи знову
Європейська модель пам’яті під гаслом "Ніколи знову" вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом у Другій світовій війні, що тривала з 1939 по 1945 роки. Перемога не приписується якомусь конкретному народові чи державі, вона стала можливою завдяки зусиллям антигітлерівської коаліції — Об’єднаних Націй.
Йдеться передусім про пам'ять і вшанування, а не святкові паради, адже війна — це не лише танки, гармати і видовищні бої. Війна — це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Саме це лежить в основі днів пам'яті в Європі.
На увагу в цей день заслуговують не лише солдати, а й військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села.