День Європи - свято для усіх європейських народів!
День Європи - це не просто свято єднання європейських держав. Це день нагадування про те, що ми всі громадяни єдиних цінностей та прагнень, інтересів та сподівань на краще європейське майбутне.
Для України - це дуже символічне свято, до якого ми залучаємось, аби кожен з нас міг усвідомити, що українці - частина європейського суспільства, яка також прагне поділяти все те, що цінується у Європі. А саме - це бажання жити у мирі, повазі до людей, гідності, дотримання прав кожної людини, толерантності, рівності, відкритості, відповідальності, свободи та рівноправ'я.
День Європи об'єднує народи європейських країн. Але чи усі народи до нього залучені? Який народ залишається осторонь, незважаючи на те, що вони складають значний відсоток населення кожної країни Європи та України зокрема? Хто виявився "болючою раною", яка ятрить серце багатьох країн ЄС?
У цьому проекті ми представимо народ ромів, який також є частиною європейського та українського суспільства. Розповімо про них, як про унікальний, яскравий та талановитий народ, який заслуговує на увагу, повагу, толерантне ставлення до себе, рівність, права та свободу. А головне, на прикладі ромської нацменшини намагатимемося відповісти на актуальне питання: чи поділяють українці усі ці європейські цінності в повній мірі, та чи самі європейські країни дотримуються цих принципів, протидіють дискримінації ромів, захищають їх права, свободу тощо...?
Роми - частина багатонаціональної Європи!
Народ ромів має багату та цікаву історію походження. Відомо, що вони є виходцями з Давньої Індії, які прийшли у середньовічну Європу в ХІІІ сторіччі у пошуках кращої долі. Європейські країни сприймали їх появу не завжди позитивно. З часів середньовіччя роми зарекомендували себе як веселий, артистичний народ. З іншого боку, вони "славилися" жебрацьким способом життя, шахрайством та вмінням ворожити. Тому більшість країн Європи переслідували ромів, виганяли зі своїх земель та навіть вводили жорстокі "антициганські закони". Ромам довелося нелегко: живучи таборами, вони ховалися лісами та кочували з місця на місце. Вони звикли до кочового способу життя, і навіть зараз в них живе кочовий дух і прагнення жити вільно. За часів Другої Світової війни роми були сприйняті ворожо нацистською Німеччиною, переслідувалися та масово винищувалися у концтаборах.
Зараз рома (цигани) – одна з найбільш закритих національних меншин в Європі. Однак, не дивлячись на те, що в цього народу свій особливий менталітет і закони, яких і досі дотримуються, вони залишаються народом, який має ті ж самі права, як і інші громадяне Євросоюзу. Вони - громадяне цього світу.
Згідно з правовими документами, які були затверджені європейськими країнами, а саме - Хартією основних прав і свобод, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією ООН про права дитини, усі люди мають однакові права та обов'язки, та однаково всі несуть відповідальність за свої дії.
Та як живеться зараз ромам в європейських країнах? І чи змінилося до них ставлення європейців у ХХІ сторіччі?
Сумна історія Європи по відношенню до людини багато чого усіх навчила: цінувати свободу, жити в мирі, цінувати людську гідність та саме життя, поважати один одного, не зважаючи на ментальні відмінності, колір шкіри, мову спілкування, рівень статків, професію та віросповідання. А головне, що людське життя - це найбільша цінність. Тому європейські країни дуже серйозно ставляться до цих тверджень, для них вони мають велике значення.
Сьогодні є дуже гострим питання соціальної інтеграції ромів у європейське суспільство. Країни Європи усіляко намагаються підвищити їх соціально-економічний рівень, аби не було різниці у достатку та умовах мешкання між ромським та неромським населенням, а також покласти край бідності та відірваності ромів від життя суспільства. В Литві, Болгарії, Хорватії, Чехії, Угорщині, Словаччині, Румунії, Македонії, Сербії та Чорногорії була прийнята державна програма інтеграції ромів. Європа певною мірою намагається допомогти їм. Але чи все так безхмарно?
Авжеж, є проблеми, і перш за все, вони пов'язані зі спефічним способом життя ромів. Оскільки вони - закрита нація з поганою славою, і саме цим вони лякають відштовхують від себе суспільство. Тому деякі країни Європи намагаються вирішити "ромське питання" шляхом депортацій ромів в інші країни, наприклад, Болгарію та Румунію, де їх переважна кількість. Та з правової точки зору це є порушенням прав і свободи громадян ромської нацменшини. Адже кожна людина має право на вільне пересування, право на житло, свободу тощо.
Саме тому ця проблема дуже актуальна в Європі, та світі. Лідери ЄС ретельно стежать за діями країн-порушників основних прав і свобод людини, та навіть можуть ввести санкції проти них, якщо будуть й надалі вести таку неправомірну та жорстку політику "етнічних чисток" шляхом примусових вигнань.
Сьогодні роми проживають майже у всіх країнах - членах ЄС, але більш за все їх в Румунії, Молдові, Болгарії, Угорщині, Словаччині, Іспанії та Франції. В Україні мешкає близько 100 тисяч ромів (у тому числі і незареєстрованих).
Румунське місто Бузеску - місто ромів-міліонерів Східної Європи, які живуть вільно, не сплачують налоги, але й від влади нічого не потребують. Живуть незалежно від уряду і ведуть показний, роскішний спосіб життя.
Французька влада офіційно заявила, що поселення ромів є джерелом торгівлі людьми, страхітливих умов життя, експлуатації дітей з метою жебрацтва та злочинності. Із Франції примусово відправляють ромів на батьківщину до Румунії та Болгарії.
Україна - країна європейських цінностей?
Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи. Та як таке може бути, адже це свято лише для тих країн, які є у складі ЄС?! Згідно з наказом президента України № 339/2003 від 19 квітня 2003 року День Європи офіційно святкує український народ. Головною метою цього свята є демонстрація прагнення до наближення до країн Європейського союзу у звязку з планами України вступити до ЄС. Членом Європейського союзу може бути тільки та європейська країна, яка поділяє європейські цінності.
Та чи є Україна - країною з європейськими цінностями з точки зору погляду на сусідство ромської нацменшини, яка мешкає серед нас? Чи відповідаємо ми європейським стандартам по відношенню до іншого етносу? Давайте подивимось...
Роми в Україні
В українському суспільстві завжди було загострене питання, пов'язане з ромською національною меншиною. Роми - найбільш закрита нацменшина в Україні, і тому вона овіяна багатьма міфами, стереотипами, упередженнями, в основному, негативними. Багато хто пам'ятає таку приказку: "Будь слухняним, а то тебе вкрадуть цигани", тобто вже з дитинства у нас формували негативне ставлення до ромів, мовляв, цигани - це щось погане, їх треба боятися і уникати. Як це - бути ромом в Україні, і чи можуть бути роми рівноправними громадянами України?
Треба визнати, що "ромське питання" не є суто українським – усі європейські країни шукають можливості соціалізувати ромів. Проте, на відміну від інших країн, в Україні досі не існує досконалої та дієвої національної програми для інтеграції ромського населення в українське суспільство.
На сьогодні українські роми все ще залишаються найбільш вразливою та дискримінованою категорією населення. Щодня вони зазнають утисків практично у всіх сферах життя, кажуть представники ромських громад з різних областей України і просять державу не стояти осторонь їхніх проблем. Адже, не зважаючи на існування спеціальної державної стратегії інтеграції ромів в українське суспільство, яка діє з 2013 року, суттєвих змін не відбулось.
Одна з головних проблем у соціалізації ромів - це паспортизація. Половина представників ромської меншини не має документів про посвідчення особи, та навіть свідоцтв про народження дітей. І як наслідок, не можуть отримати доступ до життєвоважливих установ.
Серед деяких українців існує таке явище як ромофобія, неприязнь, або ненависть до ромів, їх мови та культури. Іншою проблемою в Україні є досить розвинені ксенофобські настрої щодо ромів. Роми мають найвищий "індекс відчуженності" та високий "показчик підозрілості" з боку населення та правоохоронних органів. Такі стереотипи щодо ромів, як крадії, наркотичні дилери, ворожки-гіпнотизерки тощо є особливо сильними. В результаті даних упереджень - високий рівень безробіття серед ромів, в середньому, умови їх життя є гіршими, ніж умови життя інших етнічних груп. Вони мають більше труднощів у доступі до освіти, медичного обслуговування та судової системи. Правозахисні міжнародні організації вже давно звертають увагу українців на ці проблеми.
Найгірше те, що в деяких людей простежується расизм - дискримінація особистостей, суспільних груп або частини населення, політика переслідувань, принижень, гноблення, насильство, нагнітання ворожнечі та неприязні, поширення відомостей, що паплюжать людину; завдання шкоди за ознакою кольору шкіри, етнічною, релігійною або національною приналежністю. Така поведінка суперечить Конвенції про ліквідацію расової дискримінації, до якої приєдналася Україна.
Про це можуть свідчити нещодавні події у місті Києві, де група активістів С 14 спалила табір ромів, які не хотіли покидати, що був розташований у місці культури і відпочинку. Відверта неповага до людей та їхнього майна, ненависть, насильне гоніння з території - тут були продемонстровані ненайкращі людські якості.
І таких випадків в Україні чимало. Ті ж самі події відбулися у місті Вінниці, де мешканці спального району вночі підпалили ромський табір, який їм заважав своєю присутністю. І їх не збентежив той факт, що хтось з них міг загинути в пожежі!
На такі безчинства вкрай негативно реагують правозахисники, українські та ромські активісти: "Хоч і постраждалих немає, постраждали, як мінімум, права людини: право на перебування в столиці чи іншому місті своєї держави, право на захист безпеки з боку держави, право на життя, навіть якщо ти бездомний",- висловився голова благодійної «Спільноти святого Егідія» Юлій Ліфансе.
Після останніх подій у Києві для захисту прав ромів було прийняте рішення створити робочу групу. До її складу увійдуть представники місцевої влади, поліцейські та правозахисники для відстоювання прав і свобод ромів.
«Дайте можливість ромам брати активну участь у розбудові середовища. Ми, в першу чергу, є громадянами України і хочемо жити та будувати суспільство тут, в Україні. У нас є унікальна мова - ромська. Дайте нам можливість брати участь у виборах, де роми будуть представляти ромські інтереси тієї чи іншої області...» ,-каже лідер ромської громади Ужгорода Мирослав Горват.
До речі, вживання в словесній формі етнічної назви "цигани" не завжди доречно та коректно. Провідні українські філологи стверджують, що термін "цигани" – це екзонім, тобто називання одним народом іншого певною назвою. Недоречність використання слова "циган" пояснено тим, що воно в перекладі означає "шахрай". З іншого боку роми – це самоназва, більш благозвучна з лексико-семантичним наповненням, оскільки переклад слова "ром" трактується як "людина". Проте в нашому суспільстві все ще лунає з вуст слово "циган", і під час його вимови це інколи інтонаційно звучить як клеймо.
Однак, не дивлячись на складні відносини між народами та складну соціалізацію ромів, все одно за останні роки вони помітно наблизилися до українського соціуму: переважна більшість веде осідлий спосіб життя та має власне господарство, більш-менш володіє українською мовою, отримує допомогу від держави та влаштовується на роботу (що раніше було нетиповим для ромської спільноти).
Одним з таких прикладів може слугувати відкритий пам'ятник рому-двірнику у місті Мукачево. Як зазначив сам автор - народний скульптор Іван Бровдій: "Унікальність цієї скульптури полягає у тому, що подібних скульптур немає не тільки на Закарпатті та Україні, а й у Європі... Нація ромів дуже цікава, волелюбна, горда, працьовита, береже свої традиції, не дивлячись ні на що. Цей пам'ятник на честь тих людей, які підтримують чистоту в місті, а ще - це символ того, що роми стають ближче до народу та не цураються звичайної праці".
Ромське життя в Маріуполі
Що стосується ситуації в місті Маріуполі, то вона мало чим відрізняється від загального положення ромів в Україні. Правду кажучи, в Маріуполі є ромські родини, які живуть гідно, мають високі статки, власний бізнес і ні в чому не відчувають потреби.
Що стосується умов проживання, то більша частина представників ромської меншини проживають в некомфортних місцях з погано розвиненою інфраструктурою. Поселення ромів зосереджені в Нижніх і Верхніх Аджахах - одному з найвіддаленіших місць в Маріуполі, район узбережжя річки Кальміус (Центральний район, майже самий центр міста). Будинки - старі руїни, де немає комунікацій, туди бояться ходити листоноші. Також місця проживання ромів можна зустріти в селищах Кальміуського району: «Садки», «Річний», «Мирний», «Горький», «Правий берег». Крім того, багато ромів в селищі «Черьомушки» (Приморський район), на «Хатастрої» (Лівобережний район) та «Новоселівці» (Центральний район).
Діти-школярі переважно навчаються в школах №17, 44, 21, 43, 20, 57, 15, 38, 11. Але не всі систематично відвідують навчальні заклади, діти не завжди охайно вдягнені, не всі проявляють достатньої зацікавленості у навчанні. Особливої уваги педагогів потребує контроль за відвідуванням школи учнів-ромів. За пропуски учбових занять дітьми, батьки-роми несуть персональну відповідальність. Вчителі зацікавлені в тому, щоб роми отримували освіту та відвідували школу, оскільки вони такі ж самі учні, як і всі інші.
Особливо це стосується дівчат, які досягли 13-14 років. За традиціями ромів, це вік ромської нареченої, і за їх звичаями дівчину видають заміж батьки, або її викрадає наречений. З моменту одруження усі рішення в молодій родині приймає її чоловік, котрий зазвичай забороняє їй відвідувати навчальний заклад: вона має виконувати домашні обов'язки господині.
Також існує "мовна" проблема для учнів-ромів. Відомо, що роми спілкуються між собою на різних діалектах, суржику та модифікованій мові санскриті. І не всі можуть засвоїти українську та російську мову (письмово) та не встигають за шкільною програмою. Таким чином, учні мають труднощі в навчанні, більшість з них лишаються малограмотними.
Роми—повноправна частина Мариупольської ЗОШ №44!
В нашій школі навчаються діти ромської національності, які проживають в селищах «Садки» та «Річний». Вони належать до представників двох етнічних груп. Одні - вихідці з Одеської області (молдавські, які володіють мовою ромів). Другі - вихідці з Полтавської області (українські, які використовують у мові суржик). Діти-роми є активними учасниками багатьох шкільних, районних і міських конкурсів і посідають почесні призові місця. У нашій школі вже неможливо уявити жоден концерт без участі учнів-ромів. Вони своїми яскравими танцювальними виступами прикрашають будь-яке розважальне дійство.
Батьки - завсідники всіх шкільних заходів та активні помічники в підготовці до них. Також вони зацікавлені в отриманні освіти їхніми дітьми. Сприяють вихованню дітей і класні керівники.
В школі учнів-ромів не ображають, не ігнорують, а, навпаки, дуже активно взаємодіють з ними, бо роми дуже енергійні та веселі. Учні нашої школи ставляться до ромів дуже толерантно. За всю історію школи не було жодного випадку дискримінації таких учнів. Варто зазначити, що серед дітей відсутній національний бар'єр, який ніяк не позначається на їхньому спілкуванні та дружбі. Діти, навпаки, більш прогресивні та лояльні до представників не тільки ромської національності, але й до інших нацменшин.
Ось так роми стали частиною нашої невеликої, але дружньої шкільної родини!
Роми - надзвичайно веселий та талановитий народ!
Роми споконвіку - народ веселий, артистичний, музичний і просто талановитий. Навряд чи ви зустрінете хоча б одного рома, який би не зміг заспівати або станцювати. Для них важливо бути побаченим та почутим, бо серце ромів відкрите для всіх, коли вони співають, танцюють або грають на музичному інструменті. Виставу у виконанні ромів ні з чим не сплутаєш. Тому вважається, що роми - дуже талановитий народ. За одне лише це вони варті похвали та поваги.
В Україні дуже вітають участь ромів у таких українських творчих проектах, як "Україна має таланти" та "Голос Країни". Варто лише послухати спів рома, як на душі у людини стає легко та спокійно. Ведучі проектів не оцінюють учасника за національною ознакою, а перш за все, оцінюють творчі дані. Один з таких номерів можна побачити у шоу "Голос Країни: вибір наосліп" у виконанні Яноша Коломпара, який заспівав українську пісню "Чорнобривці".
За нами Європейське майбутнє!
Треба визнати, що в нашому суспільстві є певні проблеми, повязані з негативним ставленням по відношенню до ромів. Не всі українці проявляють толерантне ставлення до них. В багатьох людей слово "ром" асоціюється з чимось негативним: шахрай, злидень та чужинець. І ті цінності, притаманні європейським громадянам, проявляються, на жаль, не в кожному з нас.
Але, треба зазначити, що роми все ж таки поступово залучаються до українського суспільства, а український народ, у свою чергу, потроху робить їм крок назустріч. І це дуже важливо для кожного з нас, щоб стати гідною людиною, справжнім патріотом своєї держави.
І ми впевнені, що Україна зможе наблизитися до вступу в ЄС та стати повноправним членом європейської родини, якщо українці почнуть інтегруватися в європейську систему цінностей, якщо кожна людина почне такі цінності поділяти і сповідувати. Нам необхідно набути власної ідентичності – визначитися з тим, хто ми такі, куди йдемо і що нас об'єднує? Ми хочемо жити в країні, де люди з повагою ставляться один до одного, незалежно від їхньої національної приналежності, соціального статусу, регалій, професій тощо. Якщо кожен з нас з повагою ставитиметься до іншого, то перш за все, буде поважати себе.
Зробивши висновки з помилок негативного досвіду нашого минулого, ми можемо здобути ті навички взаємодії у суспільсті, родині, оточенні, які б наблизили нас до усвідомлення, що кожна людина, незажаючи ні на що, є найбільшою цінністю. Ось тоді ми точно станемо успішною європейською країною!
